Поетична Шевченкіана

Ще не було епохи для поетів,

але  були  поети  для епох»

                                        Л.Костенко

Весна  його  родила  і  забрала…

Крилаті  думи  сіяла  у  нім:

То  сонцем  весняним  душа палала,

А  то  немов  рілля , поет  чорнів.

Слова  його,  немов  душі  скрижалі

Закарбувались  в  пам’яті  століть.

Спочив  давно,але  живе  із  нами...

І голос  нам  кричить  із  лихоліть…

Пророчими ,батьківськими  словами ,

Поет  нащадкам  осяває  шлях,

І серце  Прометея  завжди  з  нами,

Бо  незгасиме  слово у  віках.

Пророк ,Предтеча  і  Кобзар  убогий,

Та,  якби хто  ,його  не  називав,

Він  жив,творив,писав у  серці  з  Богом,

Тому  душа  здобула  П’єдестал.

Вклонюся  низько  я  перед  Тобою,

Духовний  Батьку,любий  мій  Тарасе,

Бо  Ти  й на  небі  дивишся з  любов’ю,

На  Матір  свою,Україну  нашу.

                                        Леся Квіт

09.03.15

  

  ХІБА ПОМЕР ДЛЯ НАС ТАРАС

Хіба помер він? Ні брехня!

Він серед нас, він в Україні,

В Дніпрових кручах,

В небі синім,

Він є повсюди…

І  лишень

До Бога відійшла душа,

А дух його, в віршах понині 

Хіба не з нами він тепер,

Якщо, у майже кожній хаті,

Сумує батько, плаче матір,

А у  руках тремтить «Кобзар»,

І слово серце рве і крає,

І думку вже не відпускає,

І хлопці гинуть...

Бо москаль

На Україну наступає

Хіба помер для нас Тарас?

Що України вже не має?

 10.03.2015        П. Березень

ПРОСТИ, ТАРАСЕ...

Гора Чернеча - Канева окраса, 

Хвилі Дніпра хлюпочуть в береги. 

Ми йдем, ідем на прощу до Тараса: 

Прости нас грішних, Батьку дорогий.

Прости за те, що збилися з дороги, 

Кудись в безодню чорний шлях завів. 

Прости, що знову б'ємось об пороги, 

Живем не так, як Ти нам заповів.

Прости нас, Батьку,Світоче й Пророче, 

До Тебе йдем у щирім каятті, 

Бо ми ж таки добра Вкраїні хочем. 

Бо неможливо жить у розбратті.

Ідемо поміж гір і над ярами, -

Бо всі шляхи до Тебе лиш ведуть. 

Ти братолюбія бажаєш поміж нами, 

І зореносно осяваєш путь.

Пошли нам, Отче, мудрості й снаги, 

А в душах - чисті помисли нести. 

Прости за все, Тарасе дорогий, 

Пророче, Батьку, Світоче, прости !

    

                                      Віра Носенко

СОНЦЕ УКРАЇНИ

Світ великий, - Шевченко один, 

Що постав над Дніпром і над світом.

Своїм словом пророчим до волі будив 

Громобійним своїм «Заповітом».

Україну свою - Тарас Ненькою звав, 

Бо, як матір, любив Батьківщину, 

В казематах царизм не скорив, не зламав,-

Він залишився їй вірним сином.

Але й там у Шевченка було на умі: 

Як Сім'ю зробить вольну і нову, 

Доки буде його Україна в ярмі? 

Як розбити кайданів окови?

Зазвучали Тараса пророчі слова 

І могутня його правда-сила.

У словах його заклик і думка жива 

Україну до волі збудила.

Наший Світоч - Шевченко Тарас 

Креше полум'ям правди щоднини, 

Щоби дух українців ніколи не згас, 

Не заходило сонце Вкраїни!

                            Віра Носенко 

http://www.razom.org.ua/news/11266/?printable=true

ПАМ'ЯТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Забриніла душа многозвучними барвами слова,

Мов бандури струна злилася у трелях дзвінких,

Загриміла велично Тарасова, батькова мова

І сплела у вінок волелюбних думок колоски.

Загриміла, мов дзвін, відпустивши у небо свободу,

У зелені гаї, де розноситься шепіт тополь,

Розбудила зі сну заколисану волю народу,

Що проспав сотні літ у пітьмі переламаних доль.

По забутих стежках, у безмежжі сліпого блукання,

Твоє слово, Тарасе, зорею освічує шлях,

Твої горді пісні розривають кайдани мовчання,

Чистим світлом ведуть по широких вкраїнських полях.

Геніальний творець. У безсмертних рядках «Заповіту»

Ти навіки живий полиновими травами мрій,

Твоє слово повік буде в пам’яті нації жити

Невгасимим вогнем, джерелом для майбутніх надій.

                                                      Hrafomaniyachka