Методична скарбничка

Харук Марія Олександрівна, 

                                  вчитель української мови та літератури

Зоря Тарасової Музи й Долі

Інтелектуальна літературно-мистецька гра

для учнів 8-11 класів

сценарій

Мета: вшанувати 200 річчя від дня народження  видатного художника  та поета,

  патріота України - Т.Г.Шевченка,

зацікавити учнів постаттю Шевченка, відкрити цікаві та невідомі сторінки його біографії;

формувати культуру мовлення через красу й багатство рідної мови,

виховувати любові до рідної мови, скарбів поетичного слова та України.

Обладнання: мультимедійна дошка, комп’ютер.

Презентація  до гри "Зоря Тарасової Музи й Долі" (завантажити).

Ведучий. Чи бачили ви коли-небудь, як падають зорі? Спалахне ясним сяйвом край неба, гайне навскіс і згасне, не долетівши до землі. Якусь мить це триває, але нам від цього і гарно, і водночас сумно стає на душі. Такою зіркою, що яскраво засвітилася на небосхилі  української нації був Тарас Шевченко. «То була дивовижна зоря», - писав Євген Сверстюк.

Засвітилася вона блідим вогником у хаті кріпака Григорія Шевченка, щоб згодом стати небесним зорепадом.

І сьогодні ми з гордість вимовляємо ім’я Тараса Шевченка, великого сина України, щирого патріота, полум’яного поета, талановитого художника, академіка, невтомного борця за волю і свободу нашого народу.

У кожного своя дорога до Тараса. У когось вона починається зі славних Моринців на Звенигородщині, у когось – зі сторінок безсмертного «Кобзаря». Свою дорогу до Шевченка прокладаємо і ми, щоб засвітити «Зорю Тарасової Музи й Долі».

Учень             

  - В дні перемог і в дні поразок,

                  В щасливі дні і в дні сумні

                  Іду з дитинства до Тараса,

                  Несу думки свої сумні.

                 Іду крізь свята і крізь будні,

                  Крізь глум юрби і суєту,

                 Ні, не в минуле, а в майбутнє,

                 До тебе я, Тарасе, йду.

              Учень

              - Коли в душі моїй тривога,

                Коли в душі пекельний щем,

                Іду до нього, до живого,

                У Всесвіт віршів і поем.

                 І в дощ, і в сніг карбую кроки

                 І чую, дивлячись в блакить:

                Реве та стогне Дніпр широкий,

                Щоб розбудити всіх, хто спить.                     

              

Учень

     - Я не один іду до нього

Ідуть до нього тисячі,

Неначе грішники до Бога,

 Свої печалі несучи.

Учень

  - І доки в римах « Заповіту»

    Вогонь поезії не згас,

    Іду з дитинства до Тараса

  Шляхами, що пройшов Тарас.

Ведучий. Дорогі друзі! Шановні гості, колеги, учні! Розпочинаємо інтелектуальну літературно-мистецьку гру «Зоря Тарасової Музи й Долі», присвячену 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.

Вітайте команду «Неофіти»: Сірко Діану, Плетінку Мар'яну, Котюка Олексія, Станько Наталю та Панас Наталю і капітана команди – Потопника Володимира.

Запрошуємо команду «Гайдамаки»: Личак Ірину, Рубаху Романа, Горпинку Ларису, Бицького Романа, Мерко Мар'яну. Капітан команди - Мартинюк Роман.

Дозвольте оголосити авторитетне журі:

Прохання до журі: будьте об’єктивними та неупередженими.

Ведучий. Тепер пора починати гру. Уже традиційно – першим конкурсом є «Візитка команди», яка буде проходити під гаслом «Ми горді, що нащадки Кобзаря».

Просимо журі звернути увагу на глибину змісту обґрунтування назви команди, виразність виступу, зовнішній вигляд та згуртованість команди. Максимальна кількість балів – 10.

Першою запрошуємо до слова команду «Неофіти».

Виступи команд.

Ведучий. Наступний конкурс «Моє вікно у світ Шевченка».

 Перед вами різнокольорові віконця. За кожним із них – непроста доля поета.  Віконця  мають різну ціну. Запитання червоного кольору – 4 бали, зеленого – 3, синього – 2 і жовтого – 1 бал. Пропонуємо запам’ятати розміщення кольорів. Картинка активна протягом 30 с. Тож, будьте уважні.

А тепер маєте можливість вибрати своє вікно у світ Шевченка, щоб дізнатися, як жив і працював поет, з ким дружив, кого любив, про що мріяв і за що карався.

Першою віконце має право відчинити команда «Гайдамаки».

Читці…

Гордий, величний, палкий і нескорений

Наш незабутній славетний Кобзар

Лине в безсмертя над нивами й горами

Помислів, дум і сердець володар.

Ти ж свою музу шляхами колючими

Вів мимо синіх гаїв і дібров.

Там, де народ України засмучений

Звівсь, щоб помститись за сльози й за кров.

Доля з тобою ніяк не лукавила,

В руки торбину порожню дала.

І в хуртовину, що крила розправила,

За Катериною вслід повела.

В сяйві пожарів пішла з гайдамаками,

Лютої помсти світила вогні,

В чорній неволі з Оксаною плакала,

Слала катам свій караючий гнів.

Серце розбитеє  ядом не вигоїш,

Гнівом священним палає воно.

Ти не ховався, Тарасе, під кригою, -

Кликав народ під борні знамено.

Ми слухаємо його…

Запрошуємо до слова журі.

Ведучий. Для України Шевченко – один з найвищих злетів її духу, її найвеличніша пісня. А слово поета таке мудре і афористичне, що численні рядки його безсмертних творів стали крилатими. Отож, наступний етап гри – «Сходинками Тарасової мудрості».

Для участі у конкурсі запрошуємо капітанів. Ваше завдання по черзі називати афоризми Тараса Шевченка і твір, з якого взяті рядки. Найвищу сходинку Тарасової мудрості займе той, хто останнім назве крилатий вислів.  Прохання: не повторювати афоризмів.

Журі оцінюватиме кожен вислів 1 балом.

Ведучий. «Україна – найсвітліший і водночас найдраматичніший образ у творчості Тараса Шевченка, найбільший діамант у його поетичній короні», - писав Борис Степанишин. Убога, безталанна, стоптана ляхами, обідрана москалями, із синьої далиною, білими хатами, вишневими садками, рожевими світанками, розлогими степами, високими могилами і зоряними ночами, неначе диво,  плаче, стогне, навіки заснула – ці епітети та метафори -  збірний образ Шевченкової України, кращої за яку немає у світі. А якою ж уявляє собі Шевченкову Україну уважний читач?

Конкурс «Слідом за уявою»

Команди мали домашнє завдання: створити мультимедійну ілюстрацію до одного із творів Кобзаря. Просимо до презентації.

Журі оцінює оригінальність та неповторність роботи. Максимальна кількість балів – 10.

Яке в нас щастя… Болю аж по вінця

Богун, Нечай, і Гонта, й Морозенко…

Яке то щастя  - бути українцем!

Бо українцем був Тарас Шевченко

                          Євгенія Лещук

Ведучий. Тарас Шевченко – це насамперед його невмируще слово. А знати Шевченка – це знати його творчість. Пропонуємо наступний конкурс – «Упізнай твір Тараса Шевченка».

Потрібно якнайшвидше встановити назву поезії. До кожного із творів ви отримаєте по  4 підказки. Якщо скористаєтесь тільки першою – отримаєте 4 бали; якщо першою і другою – 3 бали, якщо першою, другою і третьою – 2 бали, якщо усіма підказками і  правильно назвете твір Тараса Шевченка – 1 бал; назва неправильна – 0 балів.  

Кожна команда має упізнати по 4 твори Тараса Шевченка. Тож, бажаємо успіхів.

До слова запрошуємо журі.

Читець

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

Ведучий. Тарасова доля …  Вона мандрувала за поетом тернистими дорогами, не залишала його ні в бур'янах, ні в мандрах, ні в казематах, мережилась при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, ниділа під самотнім сонцем вигнання і мріяла про сім’ю вольну, нову... Щоб збагнути таємницю Тарасової долі, виконаємо наступне завдання – «Улюблена тема».

Перед вами чотири тем. Вам надається можливість вибрати свою улюблену і відповісти на 10 запитань. Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом.

Читці

Він був як полум'я. Його рядки -

Дзвінкі і небезпечні, наче криця,

Переживуть і жито, і пшеницю,

І хліб, і сіль, і війни, і віки.

Він був як полум'я. Його слова -

Легкі, як небо, сині, наче квіти,

Що ними тільки правду говорити,-

Він в наші душі спраглі наливав.

Ведучий. Дорогі друзі! Запрошую вас до останнього конкурсу-естафети  «Сторінками «Кобзаря». Кожен учасник команди чарівною паличкою відкриває один із слайдів із кількома рядками поезії Тараса Шевченка. Ваше завдання – продовжити їх і передати естафету іншому члену команди. За кожне правильне продовження поетичних рядків – по 1 балу.

Конкурс починає команда «…»

Підведення підсумків гри. Нагородження учасників та переможців.

Заходять усі учасники гри та читці.

Ведучий. І ось ми перегорнули останню сторінку «Кобзаря», доторкнулися душею до палкого і нескореного серця поета. А поезію, яку ми сьогодні читали, уже два століття читає наш народ, а скільки ще читатиме – залежить тільки від нас з вами. Тож нехай «Заповіт» Шевченка стане для нас заповітом берегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через віки у майбутнє. А зоря Тарасової Музи й Долі нехай ніколи не гасне у ваших душах та серцях.

Усі виконують «Заповіт».

 _______________________________________________________________________

Урок української літератури  9 клас

Вчитель Харук Марія Олександрівна,

 Княжівська загальноосвітня школа

Тарас Шевченко  «Великий льох». Епізод  культурної історії, що став поштовхом до написання містерії. Моральна й політична оцінка «розкопаного» історичного минулого. Лірико-романтичний, алегорично-сатиричний, реалістичний плани твору. Поетова оцінка історичних постататей.

Теорія літератури: містерія

Мета уроку: з'ясувати ідейно-художній зміст, глибинну суть ідеї, втіленої автором у поемі; розкрити зміст літературознавчих термінів «містерія», «образ-символ», осмислити роль образів-символів у творі;

продовжувати формувати навички самостійної роботи з художнім текстом, розвивати критичне мислення, уяву дев’ятикласників;

розвивати естетичне сприйняття явищ мистецтва;

розкрити пізнавальний і виховний потенціал твору; сприяти вихованню високих моральних цінностей, патріотичних почуттів, небайдужості до суспільно-політичного життя країни.

Цілі уроку.

Після його проведення учні повинні знати:

·        жанрові особливості містерії,

·        тему та ідею містерії "Bеликий льох",

·        концепцію "розритої могили" в творчості Шевченка,

·        причини написання "Великого льоху",

·        алегорії всіх груп образів, специфіку бачення поетом історії України, її ключових постатей та епізодів.

Після його проведення учні повинні вміти:

·        назвати жанрові особливості поеми-містерії взагалі і містерії "Великий льох",

·        співвідносити містерійні образи твору з історичними реаліями;

·        пояснювати суворість авторської позиції щодо відступів від почуття національної єдності;

·        розкрити символічний образ «великого льоху»;

·        проаналізувати всі частини поеми як окремо, так і в поєднанні, поєднати тему та ідею поеми з іншими творами Кобзаря.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи, прийоми і форми роботи: клоуз-тест, «карти розуму», робота у групах; випереджувальні завдання, «Кубування», «Мозкова атака», сенкан.
Обладнання: презентація, проектор, комп'ютер, портрет Тараса Шевченка.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Клоуз-тест

1.Дата викупу Тараса Шевченка із кріпацтва  – …

2. Дата виходу у світ першої збірки Тараса Шевченка – …

3. Образ нескореного Прометея Тарас Шевченко використав у творі…

4. Поема «Кавказ» присвячена …

5. Літературний напрям, у якому працював Тарас Шевченко у ранній період своєї творчості …

6.Вкажіть балади Т. Шевченка – … (не менше 3)

7.  Назвіть історичні поеми Т. Шевченка.

8. Історичні події, що лягли в основу поеми «Гайдамаки»?

9. Історичні особи, описані в поемі «Гайдамаки» - …

10. Вигаданий епізод із життя Івана Гонти, який Т. Шевченко ввів у поему «Гайдамаки» - ….

11. Роки І періоду творчості Т. Шевченка.

12.Другий період творчості Тараса Шевченка має назву…

Взаємоперевірка клоуз-тесту.  Слайд 1.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель. Тарас Шевченко – це Україна, а Україна – це насамперед Шевченко. Продовжуючи розмову про геніального поета ХІХ століття, великого сина українського народу, повернемось уявою у 1843-1845 роки, коли поет перебував на Україні. В одному з листів писав Тарас Шевченко до Я.Кухаренка. Слайд 2.

«Був торік на Україні, був у Межигорського Спаса, і на Хортиці, і скрізь був, і все плакав. Сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони показилися…»

Учитель. Страшна картина тогочасної України постає зі сторінок творів. «За що? За що гине Україна? За що її діти в кайданах мовчать?» – ставить поет перед собою питання і сам дає відповідь на них. Із творчого доробку «трьох літ» Шевченко постає перед нами великий національний поет і пророк, який емоційно переживав увесь трагізм нації, пропускаючи її драматичну долю крізь своє серце.

На попередніх уроках, вивчаючи поеми «Гайдамаки» та Кавказ», ми побачили Шевченка як пробуджувача національної свідомості, носія національної ідеї та правозахисника. А сьогодні ми відкриємо для себе Шевченка-державотворця.

Найбільшою мрією Тараса Шевченка було бачити Україну державою. Він мріяв, щоб українці стали господарями на своїй землі. Він мріяв, щоб на Україні не було ні своїх, ні чужих гнобителів, ні пригноблених народів.

Орест Павлів, відомий шевченкознавець з діаспори писав : «…з трагічним болем в душі спостерігав Шевченко, як Москва руйнувала і жорстоко викорінювала залишки свідомості історичного чуття українського народу і як дедалі затягувався зашморг російського великодержавного ланцюга на шиї приборканої України».

У розриванні могил Шевченко вбачає загибель всієї України, адже майбутнє має тільки той народ, який шанує своє історичне минуле, а не плюндрує його.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку.

Учитель. Отож, на цьому уроці ми вивчимо ще один ключовий твір творчості Тараса Шевченка – поему-містерію «Великий льох».

Запишіть тему уроку у зошит. Слайд 4

– Які ж цілі ви ставите перед собою на урок? Слайди 5-6.

V.  Сприйняття і засвоєння нового матеріалу.

Слово вчителя.

1.     Історія написання поеми.

Першим ключем до таємниці «Великого льоху» є історія його написання.

Проблемне питання: Що ж стало поштовхом до написання містерії «Великий льох»?

Восени 1843 року Тарас Шевченко перебував у Суботові, колишній літній резиденції Богдана Хмельницького, змалював козацькі хрести, збудовану гетьманом церкву і розриті москалями підземелля – рештки колишніх гетьманських палат. На руїнах Суботова і Чигирина поет відчував рабське становище українців, сором національної неволі, ганьбу національної зради цілих поколінь. Найважче було усвідомлювати байдужість до недолі нації. Із цих почуттів і народилася поема-містерія «Великий льох». Це поема про велику трагедію України – втрати нею державності, національної незалежності. Слайди 8-10.

Слухання аудіозапису поеми-містерії  «Великий льох» (з голосу Богдана Козярського).

Бесіда:

–       Які проблемні питання виникли у вас під час прослуховування поеми?

–       Якою ви уявили собі Україну, описану Тарасом Шевченком у творі?

-         Доберіть епітети до образу тієї України, яка постала у вашій уяві (пограбована, понівечена, знищена, …)

– У якому творі ще простежується цей мотив? («Чигрине, Чигрине…»)

2.     Жанрові особливості твору.

Наступне проблемне питання: Жанрові особливості твору.

Напередодні уроку група літературознавців отримали завдання: з’ясувати, що таке містерія, дослідити ознаки містерії у поемі.

Орієнтовне повідомлення представника групи на основі «карти розуму». Слайд 12.

Вчитель. Наступним ключем до «Великого льоху» – з’ясувати символіку твору.

3.     Лірико-романтичний, алегорично-символічний та реалістичний плани твору.

Дослідницько-пошукова робота у групах.

Учитель. У поемі-містерії «Великий льох» Тарас Шевченко порушує традицію побудови містерії, адже традиційна містерія – це в першу чергу – ляльковий театр. Поет  використовує алегоричні образи: три душі, три ворони, три лірники. Алегорії може кожний по-своєму з'ясовувати, і поки сам автор не дасть нам якогось ключа в руки, годі певно сказати, котра розв'язка правдива. Отже, кожна група отримує своє завдання і шукатиме свій ключ до «Великого льоху»:

♦ 1 група «Науковців-дослідників» Має розкрити зміст розділу «Три душі», пояснюю­чи, за які гріхи не пускають до раю душі, розшифрувати символіку цих образів.

♦ 2 група «Науковців-дослідників», розкриваючи зміст розділу «Три ворони», пови­нна пояснити, чим вихваляються три ворони, що втілює кожна з них, куди вони поспішають і чому так бояться ворони народження «нового Ґонти» і що вони вирішують учинити з новонародженим.

♦ З група «Науковців-дослідників» розкриває зміст розділу «Три лірники», пояснює, кого втілюють три лірники, чому вони поспішають у Суботів, що в поведінці лірників ви­кликає незадоволення, обурення.

♦ 4 група «Науковців-дослідників» має розкрити зміст завершальної частини пое­ми та визначити, де можна відшукати ключ, котрий дозволить нам зрозуміти, у чому по­лягає алегоричність і символіка образу «великого льоху» й у якому взаємозв'язку перебу­ває цей образ із іншими образами-символами поеми.

Озвучення результатів дослідження

21 група «Науковців-дослідників».

Три душі (відданиця, дівчина й дитина) покутують за те, що прогрішилися супроти само­стійної України.

Перша душа карається за це, що вповні перейшла дорогу Хмельницькому у Переяславі, друга — що на­поїла Петрового коня, третя — що всміхнулася, коли на Україну пливла золочена галера Катерини.

Тарас Шевченко вибрав три вирішальні моменти з української історії, коли вирішувалася доля на­шої незалежності. Народ пішов назустріч намірам Хмельницького (перейшов йому шлях із повними ко­новками), напоїв коня Петрові, коли він їхав із зруйнованого Батурина (тобто не підтримав заходів Мазепи з відбудовування української незалежної держави), а вкінці до золоченої га­лери Катерини, до її русифікаційної політики поставився з дитячою, нерозумною усмішкою.

Отже, три душі — це гріхи трьох поколінь українського народу.

 – Чому ж поет вибрав три душі дівчат, а не чоловіків?

– Мабуть, тому, що народ прогрішився через свою неосвіченість, діяв за жіночою логікою, немов у дитячому віці. Перед ним не зачинено дверей до раю, його лиш на митарства поки що не пускають, кажуть літати понад козацькими степами доти, поки «все москаль позабирає, як розкопа "Великий льох"». Москалі замість того, щоб із козаком до­бро й лихо по-приятельськи ділити (як сподівався Хмельницький), усе від нас забирає, гра­бує нас, тепер і могили розриває, шукаючи грошей. Нехай бере! Чим гірше, тим краще, бо все ж таки колись станеться те, що мусить статися, — пробудиться свідомість народу, на­стане момент протесту. У «Великім льоху», на думку Шевченка, поховав Хмельницький не свої маєтки, а національну свідомість.  Тарас Шевченко вважає, що Москва своїми насильствами, грабежами, безправствами доведе до того, що народ знову повста­не, знову «розбудиться» його свідомість — отоді й буде розкопаний Великий льох України.

Коли  історичні гріхи українського народу будуть прощені, тоді три душі уві­йдуть до раю.

Учитель. Отже, в образі першої пташки по­стає образ України часів Богдана Хмельницького, України, яка через необачність ве­ликого гетьмана перестала існувати як незалежна держава і народ свій потруїла неволею. В образі другої пташки-душі, що не може потрапити в рай, ми бачимо Україну часів Івана Мазепи, яка не зрозуміла і зрадила мудрого гетьмана, а тому й загину­ла. Загинула ще немовлям і третя Україна, бо Катерина II зруйнувала Січ, ска­сувала Гетьманщину...

22 група «Науковців-дослідників».

Друга трійця — це три ворони: українська, польська й московська. Вони характеризують самі себе. Українська — іронічним висловом про Хмельниць­кого («крав Богдан крам»), польська — хвальбою, що вона була в Парижі, а московська — напівп'яною пісенькою про козу й чорта.

Українська ворона найбільше говорить, польська більше на паву подобає, а московська коротко збирає свої заслуги, подаючи три періоди російської історії: татарський, Івана Гроз­ного й Петра Великого. У всіх них одна думка: придушити будь-які добрі змагання народів та закріпити на своїх територіях панування кривди й насильства.

Ці ворони представляють тих, кого ми називаємо круками та воронами. Ті ворони — це неначе злі демони трьох слов'янських народів, які ніяк не годні звести між со­бою рахунків, а через те й кожний у себе дома не годен запровадити нового, кращого ладу.

Як три душі покутували за гріхи свого народу, так три чорні гайворони крякають від іме­ні панівних сфер: польського можновладства, української старшини та московського бояр­ства й чиновництва, які завдяки непросвіченості всіх трьох народів мали головний вплив на їхнє життя.

Усі вони бояться якогось Івана-месника, котрий має прийти на світ тоді, як розкопувати­муть Великий льох. Але разом із ним народиться його брат-близнюк, Іван-зрадник, який запродасть Україну катам.

Три ворони у тому згідні, що того нового Івана треба зробити нешкідливим, царськими чи­нами його зв'язати або золотом осліпити, або прямо поховати, поки народ не прозріє і не піде за ним, і вирішують (знову-таки завдяки українській вороні) вбити Івася, «поки сліпі люде».

Учитель. Так, я погоджуюся з вами, що образи трьох ворон — це символи зла; уособлення антинародних сил в Україні, Росії і Польщі. Польська ворона чваниться тим, що привела країну до загибелі, задушила повстання, по­встанців відправила в Сибір, а сама бенкетує в Парижі. Російська хвалиться указами, що призвели до винищення українського козацтва. А українська во­рона хизується своєю зрадою, тим, що з її допомогою знищили Січ і козацтво, а ще вона пророкує, що в Україні народиться «новий Гонта» і, якщо його не вби­ти, Україна стане вільною.

  2 З група «Науковців-дослідників».

Третя трійця — це лірники (не кобзарі): сліпий, кривий і горбатий. Хто ж вони такі? Гадаємо, що це інтелігенція, учені й письменники Шевченкових часів. Москва розкопує Богдановий льох, а вони йдуть гробокопателям до праці приспівувати; вони несуть на московський базар укра­їнські пісні, оповідання, працюють на ворога — заради хліба, заради заробітку. «Отутечки під берестом та трохи спочинем... То поснідаєм в пригоді, поки сонце встане». А як же праця для рідного народу? — «День великий. Ще будем співати».

Їх, очевидно,  було не три, а багато, дуже багато лірників сліпих, кривих і таких горбатих, що їх на­віть домовина не могла випростати. Це дуже влучний символ.

Шевченко ніби підкреслює, що думки й вчинки лірників мізерні й нікчемні:  ні про яку боротьбу за волю не мріють, їм аби виблагати милостиню! А те, що розкопують «льох», тобто нищать останній захисток волі, їм байдуже. Він наголошує на тому, що в епоху лірників боротьба за волю перейшла в пустоспіви про Жовті Води, Берес­течко, Богдана, але навіть за це невдах-співців, що ледь не проспали все, карають.

♦4 група «Науковців-дослідників».

Наприкінці поеми Т. Шевченко, немов якусь інтермедію, показує гумористичну сценку з ісправником, який подібний до вертепного героя -  Смерті, яка приходить і всіх розганяє зі сцени. Ісправник спроваджує мордате керівництво, кричить, вештається. Це характеристика праці чиновни­цтва на Україні. А Москва все одно копає. І врешті-решт докопалися, але до чого? До череп­ка, гнилого корита й кістяка в кайданах. Що ж це знову за добро? Ми вважаємо, що це ті час­тини українського народу, що пішли під московський заступ; ті зрусифіковані українські па­ни, генерали, ті дворяни-собачники, тобто кістяки в кайданах.

Вчитель. А саме закінчення містерії має в собі щось пророче. Незабаром сталося справді щось таке, що описав Шевченко наприкінці «Великого льоху». Не одного з тих, що москалям при­співували при їхній роботі, випарено в московській бані-прохолоді. Жоден із українців, які зрікалися ідеї самостійності й незалежності державної, обмежуючи своє українство до ет­нографії, народної пісні й мови (для домашнього вжитку), не діждався сподіваної нагороди.

Москалі розкопали «малий льох», тобто знищили Січ, знищили всі вольності українсько­го народу, але «великого льоху» й не дошукались. Шевченко також наголошує на тому, що «великого льоху» не дошукається жоден завойовник, бо воля захована не тільки на дні ко­зацьких могил, а й у генній пам'яті народу. І, окрім внутрішнього генного сенсу буття, воля має ще й зовнішній вияв — існування незалежної, високосвідомої, цивілізованої нації та Укра­їнської держави.

4.     Визначення ідеї твору Слайд 13

«Кубування» (проблемні запитання на граннях куба)

–       Які національні риси характеру засуджує автор?

–       За що і кому поет висловлює гіркий докір?

–       З приводу чого висловлює свій біль Тарас Шевченко?

–       У якій частині звучить основна думка?

–       Розкрийте значення останніх рядків епілогу. До чого закликає Тарас Шевченко?

VІ. Підсумки уроку.

«Мозкова атака»

–       То що ж стало причиною поневолення України, причиною втрати нею державності?

(Негативні риси української ментальності – зрада, прислужництво, байдужість, роздвоєння душі, пасивність, рабська покора).

–А чи можуть раби побудувати нове суспільство?

–У чому полягав задум Тараса Шевченка у поемі «Великий льох»?

(Через правдиве змалювання подій минулого, через критичну оцінку цих подій, автор прагне пробудити національну свідомість і гідність поневоленого народу).

–       Чи актуальний твір сьогодні?

(Цей твір для того, щоб ми стрепенулись. Твір є пересторогою для нас. Трагічні епізоди історії не повинні повторитися, а для цього їх треба знати, треба берегти скарби «Великого льоху»).

–       Що відродить сучасну Україну?

Сенкан

Учитель. Укладіть сенкан, що коротко і глибоко відображав би ідею поеми «Великий льох» за ключовими словами.

Україна

Духовна, недосяжна.

Прокинутись, задуматись, знати, берегти!

Помилок майбутнього не можна повторювати!

Вільна держава.

VII. Оцінювання.

VIIІ. Домашнє завдання. Написати творчу роботу на тему «Над чим примушує замислитись поема-містерія «Великий льох».

Список використаної літератури:

1.Буняк Н. Скарби «Великого Льоху»//Українська мова та література в сучасній школі. - №3, 2012. –С.25-28.

2. Вовк О.М. Містерія Тараса Шевченка «Великий льох» у контексті національної ідеї// Українська мова в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - №6, 2003. – С.44-53.