До дня народження Тараса Шевченка

Тарас Шевченко… З душевним трепетом кожен українець промовляє це святе ім’я. Минають роки, спливають століття, а ім’я Кобзаря навіки залишилося безсмертним у пам'яті нащадків, адже він увібрав у себе живу душу народу, став його невід’ємною частиною. Із полум'яних творів Кобзаря ввесь світ дізнався, що є така прекрасна країна – Україна, з її чудовим, добрим, працьовитим народом, прекрасною мовою, задушевними піснями, героїчною історією та неповторною природою.

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до світочів, що стають дорогими для всього людства і в пошані людства знаходять безсмертя. Він був Поетом, якого до того не мали ми, – Поетом для всіх, Поетом народним, Поетом гноблених, але не скорених. Народжений матір’ю-кріпачкою і сам кріпак, він став борцем титанічної сили. Коли перед ним лягла несходима ніч муштри та солдатчини, самодержавні кати вважали, що відправили його в таку безвість, звідки йому вороття не буде. А він повернувся. Повернувся Поет вогненною піснею, віщим словом до рідної України.

Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в себе волелюбний дух українського народу. У невеликій книжечці, що ім’я їй «Кобзар», клекоче ціле море народного горя, у ній – невільницький поклик і порив до свободи,  народна мудрість і ніжна мелодія української пісні.  Свої поетичні твори Шевченко називав просто «думами», присвячуючи їх рідному краю. Ці думи невеселі, проте щирі і правдиві, вони «стали на папері сумними рядами», бо їх породило лихо. Ці поезії складалися на тернистих дорогах поетового життя, писалися то в мандрах, то в казематах, мережилися при світлі білих ночей Петербурга і в пісках пустель закаспійських, під самотнім сонцем вигнання і серед бур'янів у рідному краю...

Хоча більшість поезій написані за межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони пророчі і вічні слова.

Із творами Кобзаря виросло не одне покоління українців, адже у його безсмертних строфах кодекс загальнолюдських цінностей – Любові, Правди, Волі, Доброти, Страждання, Милосердя, Матері та України.

         Для Шевченка слово «Україна» було священним. Він хотів бачити Україну вільною, щасливою, а українців не лише нацією, а єдиною великою родиною. Родиною, у якій панує єдність та злагода, де шанують своє славне минуле, свою величну історію, віковічні традиції, рідну мову, щоб мати гідне майбутнє.

         Ми, молоде покоління українців, –  майбутнє нашої нації. Нам творити нове суспільство, нове життя. Я переконана, якщо кожен із нас докладе хоч невелику часточку своїх зусиль, щоб змінити себе і своє життя на краще, то майбутнє наше буде щасливим і радісним. Я впевнена, що таких людей, які прагнуть змінити життя на краще, багато – і ми повинні бути однодумцями, пам'ятати слова Великого Шевченка:

Обніміться ж брати, мої,

Молю вас, благаю…

         А найкращим увічненням пам'яті Кобзаря стане буття вільного українського народу на вільній українській землі. У бурхливому і швидкоплинному морі життя, у щоденних проблемах і обов'язках не забуваймо про найцінніше і найдорожче у нашому житті – Батьківщину, свій рід, родину, своїх батьків. Ці споконвічні цінності людського життя є основою духовного єства народу, його опорою.

Об’єднаймося ж, українці, бо ми діти однієї неньки. Тільки від нас, від нашою любові до ближнього, від нашої мудрості і виваженості залежить доля України. Від пращурів ми успадкували незламну святу віру, яка допомагає нам здолати усі випробування, що випали на нашу долю, а пророчі слова Кобзаря допоможуть будувати не просто незалежну Україну, а сильну, багату і щасливу державу.

Пам'ятаймо, що ми українці від роду і до роду. Тож збережімо нашу рідну мову, не даймо її на поталу, плекаймо нашу культуру, звичаї і традиції, шануймо наших світочів, любімо один одного –  і добре нам буде жити на землі!

Ірина Скиба, учениця 10 класу